Тэма: Адаптацыя дзяцей да школы. Рэкамендацыі для бацькоў.
Першы год навучання ў школе - надзвычай складаны, пераломны перыяд у жыцці дзіцяці. Змяняецца яго месца ў сістэме грамадскіх адносін, мяняецца ўвесь уклад яго жыцця, узрастае псіхаэмацыйная нагрузка. На змену бесклапотным гульням прыходзяць штодзённыя навучальныя заняткі. Яны патрабуюць ад дзіцяці напружанай разумовай працы, актывізацыі ўвагі, засяроджанай працы на ўроках.

Адаптацыя да школы - шматпланавы працэс. Яго складнікамі з'яўляюцца фізіялагічная адаптацыя і сацыяльна-псіхалагічная адаптацыя (да настаўнікаў і іх патрабаванням, да аднакласнікаў).
Адаптацыя ў дзяцей у цэлым доўжыцца ад 2 да 6 месяцаў, але часам можа працягнуцца і да года, у залежнасці ад індывідуальных асаблівасцяў першакласнікаў.
Фізіялагічная адаптацыя
Абвыкаючы да новых умоў і патрабаванням, арганізм дзіцяці праходзіць праз некалькі этапаў:
Першыя 2-3 тыдні навучання атрымалі назву "фізіялагічнай буры". У гэты перыяд на ўсё новыя ўздзеянні арганізм дзіцяці адказвае значнай напругай практычна ўсіх сваіх сістэм, гэта значыць дзеці выкарыстоўваюць значную частку рэсурсаў свайго арганізма. Першакласнікі могуць адчуваць стомленасць, дэманстраваць празмернае эмацыйнае ўзбуджэнне і капрызнасць, могуць быць парушэнні сну і апетыту.
Наступны этап адаптацыі - няўстойлівае прыстасаванне. Арганізм дзіцяці знаходзіць прымальныя, блізкія да аптымальных варыянты рэакцый на новыя ўмовы.
Пасля гэтага надыходзіць перыяд адносна ўстойлівага прыстасавання. Арганізм рэагуе на нагрузкі з меншым напружаннем.
Правільна арганізаваны рэжым дня і выразны распарадак дысцыплінуюць дзіця, дапамагаюць лягчэй абвыкнуць да новых умоў і пазбегнуць нервовых перагрузак. Як правіла, сямігадовае дзіця пакуль не можа самастойна кіраваць сваім часам, але прывучаць яго можна ўжо зараз: зусім хутка гэты навык яму спатрэбіцца. Даказана на практыцы, што выкананне рэжыму дня дапамагае школьніку стаць самастойным і арганізаваным.
Паняцце «рэжым дня» уключае ў сябе:
- паўнавартасны сон;
- чаргаванне нагрузак і адпачынку;
- рацыянальнае харчаванне;
- рухальная актыўнасць;
- час на захаванне асабістай гігіены;
- псіхаэмацыйны камфорт і спакойныя добразычлівыя адносіны ў сям'і.
Сацыяльна-псіхалагічная адаптацыя
Незалежна ад таго, калі дзіця пайшло ў школу, яно праходзіць праз асаблівы этап свайго развіцця - крызіс 7 (6) гадоў. Змяняецца сацыяльны статус былога малога - з'яўляецца новая сацыяльная роля "вучань". Змена знешняй пазіцыі цягне за сабой змену самасвядомасці асобы першакласніка, адбываецца пераацэньванне каштоўнасцяў. Тое, што было значным раней, становіцца другарадным, а тое, што мае дачыненне да вучобы, становіцца больш каштоўным. Важнае месца ў жыцці дзіцяці пачынае займаць настаўнік.
Адным з цэнтральных складнікаў сацыяльна-псіхалагічнай гатоўнасці з'яўляецца камунікатыўная кампетэнтнасць. Кожнаму дзіцяці неабходна ўменне ўвайсці ў дзіцячае асяроддзе, дзейнічаць сумесна з іншымі, саступаць у адных абставінах і ўмець не саступаць у іншых без канфліктаў і сварак.
Аб паспяховай псіхалагічнай адаптацыі можна казаць калі:
- першакласнік станоўча адносіцца да школы;
- наведванне ўрокаў не выклікае ў яго негатыўных перажыванняў;
- дзіця разумее і засвойвае навучальны матэрыял;
- першакласнік засяроджаны і ўважлівы пры выкананні задач, даручэнняў, указанняў настаўніка;
- даручэнні выконвае добрасумленна;
- няма перападаў настрою і капрызаў.
Для бацькоў першакласнікаў асабліва важна:
Дапамагчы дзіцяці ўжыцца ў пазіцыю школьніка (таму важна паказаць адрозненне: школьнік - не школьнік). Для гэтага трэба гутарыць з дзіцем аб тым, навошта трэба вучыцца, што такое школа, якія ў школе існуюць правілы. Для першакласніка вельмі важна адчуць сябе прынятым у школьную сям'ю. Для паспяховага школьнага навучання, дзіця павінна быць дастаткова ўпэўнены ў сабе, у сваіх сілах, сваіх магчымасцях і здольнасцях.
Развіваць у дзяцей здольнасць кіраваць сваімі эмоцыямі, гэта значыць развіццё адвольнасці паводзін. Школьнік павінен умець свядома падпарадкаваць сваё дзеянне правілу, уважліва слухаць і дакладна выконваць заданне, прапанаваныя ў вуснай форме і па ўзорна ўспрыманым узоры. У гэтым яму могуць дапамагчы дыдактычныя гульні і гульні па правілах.
Развіваць навучальную матывацыю. Рабіць працэс навучання займальным, творчым, значным для дзіцяці. Улічваць індывідуальныя асаблівасці дзіцяці і прад'яўляць пасільныя задачы і патрабаванні.
Развіваць навыкі зносін. Навыкі зносін дазволяць адэкватна дзейнічаць ва ўмовах калектыўнай вучэбнай дзейнасці. Засваенне спосабаў вучэбнай дзейнасці патрабуе ад навучэнцаў умення зірнуць на сябе і свае дзеянні з боку, аб'ектыўна ацаніць сябе і іншых удзельнікаў сумеснай калектыўнай дзейнасці.
Пры ўзнікненні ў адаптацыйны перыяд складанасцяў у вучэбнай дзейнасці і ўзаемаадносінах з аднагодкамі трэба падтрымаць дзіця ў яго спробах зладзіцца з узніклымі цяжкасцямі, працягнуць хадзіць у школу, паказаць шчырую веру ў яго магчымасці.
Падтрымліваць пастаянны кантакт і добразычлівыя адносіны з настаўнікам, захоўваць адзінства патрабаванняў пры выхаванні і навучанні дзіцяці.
Вялікае значэнне мае атмасфера, якая пануе ў сям'і. Добрыя адносіны, добразычлівыя водгукі аб школе і настаўніку станоўча ўплываюць на захаванне жадання вучыцца. Нараўне з усімі іншымі стымуламі для першакласніка вельмі важная радасць бацькоў і пахвала настаўніцы наконт таго, што ён правільна выканаў тое ці іншае заданне. Часцей кажыце дзіцяці, што вы яго любіце, гэта дасць яму сілы і жаданне імкнуцца і дамагацца добрых вынікаў у вучобе.
Жадаем Вам поспехаў!
Матэрыял падрыхтавала педагог-псіхолаг Ляткоўская А.У.
САЦЫЯЛЬНА ПСІХАЛАГІЧНАЯ СЛУЖБА ДУА «Гімназія №6 г. Мінска»
Рэкамендуем азнаёміцца з іншымі рэкамендацыямі псіхолага ў раздзеле
Тема: Адаптация детей к школе. Рекомендации для родителей.
Первый год обучения в школе - чрезвычайно сложный, переломный период в жизни ребёнка. Меняется его место в системе общественных отношений, меняется весь уклад его жизни, возрастает психоэмоциональная нагрузка. На смену беззаботным играм приходят ежедневные учебные занятия. Они требуют от ребёнка напряженного умственного труда, активизации внимания, сосредоточенной работы на уроках.

Адаптация к школе - многоплановый процесс. Его составляющими являются физиологическая адаптация и социально-психологическая адаптация (к учителям и их требованиям, к одноклассникам).
Адаптация у детей в целом длиться от 2 до 6 месяцев, но иногда может продлиться и до года, в зависимости от индивидуальных особенностей первоклассников.
Физиологическая адаптация
Привыкая к новым условиям и требованиям, организм ребёнка проходит через несколько этапов:
Первые 2-3 недели обучения получили название "физиологической бури". В этот период на все новые воздействия организм ребёнка отвечает значительным напряжением практически всех своих систем, то есть дети тратят значительную часть ресурсов своего организма. Первоклассники могут испытывать усталость, демонстрировать чрезмерное эмоциональное возбуждение и капризность, могут быть нарушение сна и аппетита.
Следующий этап адаптации - неустойчивое приспособление. Организм ребёнка находит приемлемые, близкие к оптимальным варианты реакций на новые условия.
После этого наступает период относительно устойчивого приспособления. Организм реагирует на нагрузки с меньшим напряжением.
Правильно организованный режим дня и чёткий распорядок дисциплинируют ребёнка, помогают легче привыкнуть к новым условиям и избежать нервных перегрузок. Как правило, семилетний ребёнок пока не может самостоятельно управлять своим временем, но приучать его можно уже сейчас: совсем скоро этот навык ему пригодится. Доказано на практике, что соблюдение режима дня помогает школьнику стать самостоятельным и организованным.
Понятие «режим дня» включает в себя:
- полноценный сон;
- чередование нагрузок и отдыха;
- рациональное питание;
- двигательная активность;
- время на соблюдение личной гигиены;
- психоэмоциональный комфорт и спокойная доброжелательная обстановка в семье.
Социально-психологическая адаптация
Независимо от того, когда ребёнок пошёл в школу, он проходит через особый этап своего развития - кризис 7 (6) лет. Изменяется социальный статус бывшего малыша - появляется новая социальная роль "ученик". Изменение внешней позиции влечёт за собой изменение самосознания личности первоклассника, происходит переоценка ценностей. То, что было значимым раньше, становится второстепенным, а то, что имеет отношение к учёбе, становится более ценным. Важное место в жизни ребёнка начинает занимать учитель.
Одной из центральных составляющих социально-психологической готовности является коммуникативная компетентность. Каждому ребёнку необходимо умение войти в детское общество, действовать совместно с другими, уступать в одних обстоятельствах и уметь не уступать в других без конфликтов и ссор.
Об успешной психологической адаптации можно говорить когда:
- первоклассник положительно относится к школе;
- посещение уроков не вызывает у него негативных переживаний;
- ребёнок понимает и усваивает учебный материал;
- первоклассник сосредоточен и внимателен при выполнении задач, поручений, указаний учителя;
- поручения выполняет добросовестно;
- нет перепадов настроения и капризов.
Для родителей первоклассников особенно важно:
Помочь ребёнку вжиться в позицию школьника (поэтому важно показать различие: школьник – не школьник). Для этого нужно беседовать с ребёнком о том, зачем нужно учиться, что такое школа, какие в школе существуют правила. Для первоклассника очень важно почувствовать себя принятым в школьную семью. Для успешного школьного обучения, ребёнок должен быть достаточно уверен в себе, в своих силах, своих возможностях и способностях.
Развивать у детей способность управлять своими эмоциями, то есть развитие произвольности поведения. Школьник должен уметь сознательно подчинить свое действие правилу, внимательно слушать и точно выполнять задание, предлагаемые в устной форме и по зрительно воспринимаемому образцу. В этом ему могут помочь дидактические игры и игры по правилам.
Развивать учебную мотивацию. Делать процесс обучения увлекательным, творческим, значимым для ребёнка. Учитывать индивидуальные особенности ребёнка и предъявлять посильные задачи и требования.
Развивать навыки общения. Навыки общения позволят адекватно действовать в условиях коллективной учебной деятельности. Усвоение способов учебной деятельности требует от учащихся умения взглянуть на себя и свои действия со стороны, объективно оценить себя и других участников совместной коллективной деятельности.
При возникновении в адаптационный период сложностей в учебной деятельности и взаимоотношениях со сверстниками нужно поддержать ребёнка в его попытках справиться с возникшими трудностями, продолжить ходить в школу, показать искреннюю веру в его возможности.
Поддерживать постоянный контакт и доброжелательные отношения с учителем, соблюдать единство требований при воспитании и обучении ребёнка.
Большое значение имеет атмосфера, царящая в семье. Хорошие отношения, доброжелательные отзывы о школе и учителе положительно влияют на сохранение желания учиться. Наряду со всеми другими стимулами для первоклассника очень важна радость родителей и похвала учительницы по поводу того, что он правильно выполнил то или иное задание. Почаще говорите ребёнку, что вы его любите, это даст ему силы и желание стремиться и добиваться хороших результатов в учёбе.
Желаем Вам успехов!
Материал подготовила педагог-психолог Летковская О.В.
СОЦИАЛЬНО ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ СЛУЖБА ГУО «Гимназия №6 г. Минска»
Рекомендуем ознакомиться с другими рекомендациями психолога в разделе